Лінгвістична ситуація в Парагваї. Особливості іспанської мови та гуарані Парагваю. Йопара – «третя мова» Парагваю (Роздуми про лінгвістичну ситуацію в Парагваї в літературі. Роман Хуана Мануєля Маркоса «Зима Гюнтера»).

Анотація

У статті проаналізовано лінгвістичну ситуацію у Парагваї, насамперед парагваїзми – “лінгвістичні одиниці гуарані та кастельяно, що відрізняються від іспанської мови, якою спілкуються в інших країнах іспаномовного світу й можуть спровокувати непорозуміння під час спонтанного спілкування між носіями мови”.

Зауважено історичні аспекти співіснування іспанської мови та мови індіанців гуарані.

Автор розтлумачує особливості іспанської мови та гуарані Парагваю, акцентує визначні риси парагвайського білінгвізму.

Підкреслено, що у процесі історичного розвитку двох різних культур у Парагваї, на відміну від інших країн Південної Америки та інших регіонів світу, не відбувається відторгнення однієї культури іншою, не існує мови домінанти, навпаки – одна культура доповнює другу, одна мова впливає на другу, збагачує її у такий спосіб своїми засобами. Так формується та існує до сьогодення парагвайський білінгвізм, який є унікальним у світі, що можна назвати “ідеальним”, з одного боку, і “фольклорним”, з іншого, тому що гуарані характеризується автором як мова образів.

Згодом, унаслідок співіснування двох лінгвістичних систем сформувалася мова, яку в метафоричному сенсі називаємо “третя мова” Парагваю, якою дійсно спілкуються мешканці країни, яку чути на вулицях, у школах, університетах, у засобах масової інформації, – йопара.

Автор підкреслює, що цей феномен притаманний не лише усному спілкуванні в сім’ї, або у неформальних обставинах, а знаходить відображення в сучаній літературі Парагваю. У статті лінгвістичну ситуацію Парагваю показано на матеріалі романа Хуана Мануєля Маркоса «Зима Гюнтера», який перекладений більш ніж 40 мовами світу (українською також) і визнаний експертами одним із десяти найважливіших досягнень культури Парагваю останнім часом.