Кличний відмінок як мовний індикатор увічливої адресатності
DOI:
https://doi.org/10.31558/1815-3070.2020.40.2.3Ключові слова:
кличний відмінок; категорія ввічливості; пресупозиція; гоноративні адресиви; партикулярні адресивиАнотація
У статті розглянуто комунікативно-прагматичні особливості вживання кличного відмінка як мовного індикатора вираження категорії ввічливості в українській мові. Доведено, що кличний відмінок виражає значення привернення й підтримання уваги. Обґрунтовано вживання кличного відмінка, зумовленого реалізацією стратегій позитивної й негативної ввічливості та комунікативно-прагматичними пресупозиціями. Окреслено, що кличний відмінок є особливим засобом репрезентації адресата: демонстрування поваги та респекту, а та - кож солідарності, паритетності, доброзичливості, щирості, емоційності та інтимності.
Посилання
Баландіна Н. Ф. Функції і значення чеських прагматичних кліше в комунікативному контексті: монографія. Київ: АСМІ, 2002. 332 с.
Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) / відп. ред.: Й. Ф. Андерш; АН Української РСР; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: Наукова думка, 1991. 171 с.
Болотнікова А. П. Граматичні індикатори вираження категорії ввічливості в українській мові: дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 2018. 257 с.
Вихованець І. Р. Система відмінків української мови. Київ: Наукова думка, 1987. 231 с.
Гольдин В. Е. Этикет и речь. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978. 112 с.
Есперсен О. Философия грамматики / пер. с англ. Москва: Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.
Карасик В. И. Язык социального статуса. Москва: Ин-т языкознания РАН; Волгоградский государственный педагогический институт, 1992. 330 с.
Костусяк Н. М., Межов О. Г. Семантико-синтаксичні ознаки кличного відмінка. ХІІ Международная конференция по функциональной лингвистике «Функционализм как основа лингвистических исследований»: сб. научн. докладов, Ялта, 3–7 октября, 2005 г. Симферополь, 2005. С. 159–161.
Миронюк О. М. Історія українського мовного етикету. Звертання. Київ: Логос, 2006. 167 с.
Радевич-Винницький Я. К. Етикет і культура спілкування: навч. посіб. Львів: СПОЛОМ, 2001. 224 с.
Рыжова Л. П. Речевой этикет и языковая норма. Языковое общение: единицы и регулятивы: межвузовский сб. науч. трудов / Калининский гос. ун-т. Калинин, 1987. С. 52–57.
Скаб М. С. Семантико-синтаксичні функції українського вокатива. Мовознавство. 1987. № 5. С. 62–65.
Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. Київ: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 398 с.
Шинкарук В. Д. Категорії модусу і диктуму в структурі речення: монографія. Чернівці: Рута, 2002. 272 с.
Ożóg K. Zwroty grzecznościowe współczesnej Polszczyzny mówionej (na materiale języka mówionego mieszkańców Krakowa). Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego CM XIII. Prace Językoznawcze. Zeszyt 98. Kraków, 1990. 92 s.
