Нова сторінка у дослідженнях поетичного дискурсу англійського романтизму

Abstrakt

Рецензія на монографію: Романишин Н. Національна ідентичність в поезії англійського романтизму.
У художній літературі існують «вічні» твори, які постійно викликають естетичні емоції у читачів, слугують джерелом натхнення для інших авторів та утримують інтерес дослідників, спонукаючи їх до пошуку нових філологічних інтерпретацій та методологічних парадигм. Це, безперечно, стосується поезії представників англійського романтизму – блискучої плеяди британських поетів, серед яких сяють імена Джорджа Гордона Байрона, Персі Біші Шеллі, Вільяма Вордсворта, Джона Кітса та Семюела Тейлора Колріджа. Творчість поетів цього літературного напряму, відзначена інтересом до внутрішнього світу людини, її моральних цінностей, краси природи і рідної історії та прагненням до нової естетики, стала предметом дослідження філологів у різних країнах, викладених у чисельних працях різного обсягу та спрямування (див., наприклад, Дьяконова 1996; Пашняк 2015; Яхонтова 1990; English Romantic Poetry 2004; Watson 2015). З огляду на вже наявну велику кількість наукової літератури заслуговує особливої поваги спроба Наталії Романишин запропонувати власне лінгвістичне бачення творчості англійських романтиків, зокрема такої важливої когнітивно-семантичної категорії їхніх поетичних текстів, як національна ідентичність. Значна і за науковою цінністю, і за обсягом монографія під назвою «Національна ідентичність поезії англійського романтизму» відкриває нову сторінку в українських дослідженнях творів цього літературного напряму. Важливою рисою монографії є синкретизм, вдале поєднання літературознавчої та мовознавчої перспектив (а в межах останньої – когнітивно-дискурсного, лінгвопоетичного та лінгвоконцептологічного підходів), що робить її справжнім філологічним дослідженням, у якому культура народу розкривається крізь глибокий аналіз поетичного слова.