Кличний відмінок як мовний індикатор увічливої адресатності

Автор(и)

  • Болотнікова Алла Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
  • Гунченко Юлія Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

DOI:

https://doi.org/10.31558/1815-3070.2020.40.2.3

Ключові слова:

кличний відмінок; категорія ввічливості; пресупозиція; гоноративні адресиви; партикулярні адресиви

Анотація

У статті розглянуто комунікативно-прагматичні особливості вживання кличного відмінка як мовного індикатора вираження категорії ввічливості в українській мові. Доведено, що кличний відмінок виражає значення привернення й підтримання уваги. Обґрунтовано вживання кличного відмінка, зумовленого реалізацією стратегій позитивної й негативної ввічливості та комунікативно-прагматичними пресупозиціями. Окреслено, що кличний відмінок є особливим засобом репрезентації адресата: демонстрування поваги та респекту, а та - кож солідарності, паритетності, доброзичливості, щирості, емоційності та інтимності.

Біографії авторів

Болотнікова Алла, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

кандидат філологічних наук, завідувачка кафедри загального мовознавства та іноземних мов

Гунченко Юлія, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

старший викладач кафедри загального мовознавства та іноземних мов

Посилання

Баландіна Н. Ф. Функції і значення чеських прагматичних кліше в комунікативному контексті: монографія. Київ: АСМІ, 2002. 332 с.

Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) / відп. ред.: Й. Ф. Андерш; АН Української РСР; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: Наукова думка, 1991. 171 с.

Болотнікова А. П. Граматичні індикатори вираження категорії ввічливості в українській мові: дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 2018. 257 с.

Вихованець І. Р. Система відмінків української мови. Київ: Наукова думка, 1987. 231 с.

Гольдин В. Е. Этикет и речь. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978. 112 с.

Есперсен О. Философия грамматики / пер. с англ. Москва: Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.

Карасик В. И. Язык социального статуса. Москва: Ин-т языкознания РАН; Волгоградский государственный педагогический институт, 1992. 330 с.

Костусяк Н. М., Межов О. Г. Семантико-синтаксичні ознаки кличного відмінка. ХІІ Международная конференция по функциональной лингвистике «Функционализм как основа лингвистических исследований»: сб. научн. докладов, Ялта, 3–7 октября, 2005 г. Симферополь, 2005. С. 159–161.

Миронюк О. М. Історія українського мовного етикету. Звертання. Київ: Логос, 2006. 167 с.

Радевич-Винницький Я. К. Етикет і культура спілкування: навч. посіб. Львів: СПОЛОМ, 2001. 224 с.

Рыжова Л. П. Речевой этикет и языковая норма. Языковое общение: единицы и регулятивы: межвузовский сб. науч. трудов / Калининский гос. ун-т. Калинин, 1987. С. 52–57.

Скаб М. С. Семантико-синтаксичні функції українського вокатива. Мовознавство. 1987. № 5. С. 62–65.

Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. Київ: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 398 с.

Шинкарук В. Д. Категорії модусу і диктуму в структурі речення: монографія. Чернівці: Рута, 2002. 272 с.

Ożóg K. Zwroty grzecznościowe współczesnej Polszczyzny mówionej (na materiale języka mówionego mieszkańców Krakowa). Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego CM XIII. Prace Językoznawcze. Zeszyt 98. Kraków, 1990. 92 s.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-10

Номер

Розділ

РОЗДІЛ І Новітні тенденції в германській, романській та слов’янській лінгвістиці