Граматичні засоби вираження модальності в текстах поінформованої згоди на стоматологічне лікування

Автор(и)

  • Костенко Вікторія Українська медична стоматологічна академія
  • Бєляєва Олена Українська медична стоматологічна академія
  • Сологор Ірина Українська медична стоматологічна академія

DOI:

https://doi.org/10.31558/1815-3070.2020.40.2.7

Ключові слова:

жанр; поінформована згода на стоматологічне лікування; категорія модальності; граматична категорія; спосіб дієслова; час; аспект

Анотація

Розглянуто граматичні засоби вираження модальності у текстах форм поінформованої згоди на стоматологічне лікування. Жанрова специфіка таких документів визначає дійсний спосіб, теперішній та майбутній граматичні часи основними виразниками реальних та потенційно реальних модальних значень. Відношення висловлювання до дійсності збігається з відношенням суб’єкта мовлення до змісту висловлювання, тому актуалізація модальності об’єктивної реальності не потребує експліцитних засобів вираження. У межах одного висловлювання також можуть нашаровуватися різні типи модальності, що зумовлено поліаспектністю референтної ситуації отримання поінформованої згоди.

Біографії авторів

Костенко Вікторія, Українська медична стоматологічна академія

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією

Бєляєва Олена, Українська медична стоматологічна академія

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувачка кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною тер мінологією

Сологор Ірина, Українська медична стоматологічна академія

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною тер мінологією

Посилання

Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека: монографія. Москва: Языки русской культуры, 1998. 896 с.

Ваулова С. С. Модальность как коммуникативная категория: некоторые дискуссионные аспекты исследования. Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. Серия: Филология, педагогика, психология. 2013. Вып. 8. С. 7–13. Web. 3 Sept. 2020.

Баранов А. Г. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов н/Д: Изд-во РГУ, 1993. 182 с.

Доценко О. Л. Семантико-прагматичний синтаксис: особливості вираження модальності: монографія. Киев: Міленіум, 2006. 226 с.

Ермолаева Л. С. Типология системы наклонения в современных германских языках. Вопр. языкознания. 1977. № 4. С. 97–106.

Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: монографія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 435 с.

Калашян А. П. Коммуникативные аспекты категории модальности: автореф. дис. … канд. филол. наук. Ереван, 1992. 22 с. Web. 18 Aug. 2020.

Костенко В. Г., Бєляєва О. М., Сологор І. М. Жанрові параметри англомовного документа інформованої згоди на виконання стоматологічного втручання. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологія, 2019. Вип. 6(74).С. 69–73.

Костенко В. Г., Сологор І. М. Актуалізація комунікативної стратегії інформування в текстах документів інформованої згоди на стоматологічне втручання. Закарпатські філологічні студії. 2019. № 7. С. 92–97.

Колшанский Г. В. К вопросу о содержании языковой категории модальности. Вопр. языкознания. 1961. № 1. С. 94–98.

Ліщинська О. І. Цінність життя як аксіологічний орієнтир етико-прикладного знання. Університетська кафедра. 2013. № 2. С. 57–73.

Милевская Т. В. Дискурс, речевая деятельность, текст. Теория коммуникации и прикладная коммуникация. Вестник Российской коммуникативной ассоциации: сб. науч. тр. Вып. 1. Ростов-на-Дону: ИУБиП, 2002. С. 88–91. Web. 6 June 2020.

Петров Н. Е. О содержании и объем языковой модальности. Новосибирск: Наука, 1982. 160 с.

Поворознюк Р. В. Інформована згода як об’єкт перекладознавчих студій. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Філологічні науки. 2016. Кн. 2. С. 67–75. Web. 12 Sept. 2020.

П’ятничка Т. В. Темпоральна специфікація теперішності. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Філологія. Вінниця: 2012. Вип. 15. С. 106–112.

Рудоман О. А. Епістемічна модальність як мовна категорія дискурсу. Молодий вчений. 2017. № 10(50). С. 660–664.

Сенюта І. Я. Захист прав суб’єктів медичних правовідносин: деякі теоретико-правові аспекти. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2011. № 4. С. 11–18.

Тріщук О. В. Модальність реферативного тексту. Наукові записки Інституту журналістики. 2007. С. 116–122. Web. 20 Aug. 2020.

Шнуровська Л. Класифікація типів модальності: функціонально-семантичний підхід. Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство. 2(28), 2017. С. 70–75.

Barro R., Lee J.-W. 2013. Educational Attainment Dataset.17 June 2013. Web. 15 May 2020.

Bradby, H. Medicine, Health and Society: A Critical Sociology. SAGE Publications Ltd, 2012. 200 p.

Bybee J., Perkins R., Pagliuca W. The evolution of grammar: Tense, aspect, and modality in the languages of the world. Chicago: University of Chicago Press. 1994. 398 p.

Carmen М. G., del, Joffee S. Informed consent for medical treatment and research: a review. Oncologist. 2005. Vol. 10(8). P. 636–641. Web. 04. Feb. 2020.

Comrie B. Tense (Cambridge Textbooks in Linguistics). Cambridge: Cambridge University Press. 1985. 139 p.

Depraetere І. On the resultative character of present perfect sentences. Journal of Pragmatics, Elsevier, 1998. 29(5). Pp. 597–613. Web. 20. Aug. 2020.

Depraetere I., Reed S. Mood and Modality in English. The Handbook of English Linguistics. Blackwell Publishing Ltd., 2006. P. 270–290.

Hopper P. J. Discourse and the category Verb in English. Language and Communication. Special Issue: The Importance of Theory in Discourse Analysis. 1997. Vol. 17(2). P. 93–102. Web. 10 March 2020.

Lillian D. L. Modality, Persuasion and Manipulation in Canadian Conservative Discourse. Critical Approaches to Discourse Analysis across Disciplines. 2008. Vol. 2(1). P. 1–16. Web. 10. Apr. 2020.

Lyons J. Semantics. Cambridge: Cambridge University Press, 1977. Vol. II. 897 p.

Mazur D. J. Informed Consent in the Twenty First Century: What It Is, What It Isn’t, and Future Challenges in Informed Consent and Shared Decision Making. Sociology Compass, 2013, vol. 7, is. 9. P. 762–774. Web. 20. Dec. 2019.

Nordlinger R. and Traugott E. C. Scope and the development of epistemic modality: evidence from ought to. English Language and Linguistics. 1997. Is. 1. P. 295–317.

Palmer F. R. The English Verb. London: Longman Group Ltd. 1988. 288 p.

Palmer F. R. Mood and Modality. Cambridge: Cambridge University Press, 2001. 236 p.

Piqué-Angordans J., Posteguillo S., Andreu-Besó J. V. Epistemic and deontic modality: A linguistic indicator of disciplinary variation in academic English. LSP & Professional Communication. 2002. 2(2). P. 49–65.

Simpson P. Language, Ideology and Point of View. London: Routledge, 1993. 198 p.

Stearns S., Nesse R., Govindaraju D. Evolutionary perspectives on health and medicine, PNAS of the USA, 2010. 107 (suppl. 1). P. 1691–1695. Web. 15 March 2020.

Vold E. T. Epistemic Modality Markers in Research Articles. Applied Linguistics. 2006. Vol. 16, № 1. P. 61–87. Web. 16. Apr. 2020.

Young A. The Anthropologies of Illness and Sickness. Annual Review of Anthropology. Vol. 11, 1982. P. 257–285.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-10

Номер

Розділ

РОЗДІЛ І Новітні тенденції в германській, романській та слов’янській лінгвістиці