Інтерпретація ідеологеми “українська мова” в сучасному російському мовознавстві: «мова, як і природа, не має злої волі…».

Автор(и)

  • Tetiana Kosmeda Інститут російської і української філології Познанського Університету імені Адама Міцкевича

DOI:

https://doi.org/10.31558/1815-3070.2019.38.12

Ключові слова:

мови східнослов'янської групи, діалект, наріччя, статус української мови, «тероризм у сфері мовознавства», «псевдолінгвістика»

Анотація

У дослідженнях деяких сучасних російських лінгвістів (напр., А. Камчатнова та Н. Ніколіної) висловлюється думка (вона відбита й у вишівських підручниках для філологів-русистів), що заперечує існування української мови як самостійної мови східнослов’янської групи. Як уважають ці вчені, до східнослов’янської групи мов належить винятково російська мова з чотирма наріччями, до яких, окрім великоруського (основні діалекти: північновеликоруський, південновеликоруський, західновеликоруський), білоруського (основні діалекти: північносхідний, південно-західний, поліський) і червонноруського (основні діалекти: галицький, карпатський, буковинський), належить і так зване малоруське наріччя з трьома основними діалектами – середньодніпровським, слобожанським і степовим, тобто українська мова відповідно до представленої концепції не має статусу самостійної мови, так само, як і мова білоруська, що не відповідає дійсності.

Біографія автора

Tetiana Kosmeda, Інститут російської і української філології Познанського Університету імені Адама Міцкевича

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри україністики

Посилання

Головин Б. Н. Введение в языкознание: учеб. пособ. для филол. спец. ун-тов и пед. ин-тов, Москва: Высшая школа, 1977. Друк.

Дуличенко А. Славянская микрофилология. (Славянская микрофилология. Под ред. А. Дуличенко, М. Номати, Sapporo: Slavic-Eurasian Research Center, Hokkaido University, 2018): 3–16. Друк.

Зеньковский В. В. Из моей жизни. Воспоминания. Москва: Дом русского зарубежья им. А. Солженицына, 2014. Друк.

Камчатнов А. М. Николина Н. А. Введение в языкознание: учеб. пособ. для студентов, аспирантов, преподавателей-филологов. 13-е изд. Москва: Флинта; Наука, 2018. Друк.

Кодухов В. И. Введение в языкознание: учеб. пособ. для студентов пединститутов. Москва: Просвещение, 1987. Друк.

Кондрашов Н. А. Славянские языки: учеб. пособ. для студ. филол. спец. ин-тов. Москва: Просвещение, 1986. Друк.

Кронгауз М. Русский язык на грани нервного срыва. Москва: Языки славянских культур, 2008. Друк.

Круглый стол «Русский язык в условиях языковой и культурной полифонии». (Русский язык в условиях языковой и культурной полифонии: сб. науч. статей; под ред. В. В. Красных. Москва: Издательский центр Азбуковник, 2011): 203–300. Друк.

Ложная лингвистика и квазиистория. URL: http://www.lookatme.ru/flow/posts/science-techno/147887- lozhnaya-lingvistika-i-k (2- го августа, 2019 г.).

Ляпунов Б. М. Единство русского языка в его наречиях. (Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола: сборник. Москва: Москва, 1998): 328–346. Друк.

Пелевин В. Facebook. URL: https://www.facebook.com/plvnv/posts/637757279629888 (25 березня, 2014 р.).

Поливанов Е. Д. Историческое языкознание и языковая политика. (Звегинцев В. А. История языкознания ХІХ–ХХ веков в очерках и извлечениях. Часть ІІ, Москва: Просвещение, 1965): 320–336. Друк.

Правдин М. Н. Почему крепчает маразм? (Рецензия на учебное пособие «Введение в языкознание» А. М. Камчатнова и Н. А. Николиной. Изд. Флинта; Изд. Наука, 1999) (Правдин М. Н. Лингвистика и философия: сб. науч. статей. Киев: Українське вид-во, 2013): 58–62. Друк.

Реформатский А. А. Введение в языковедение: учеб. пособ.; под ред. В. А. Виноградова. Москва: Аспект Пресс, 1996. Друк.

Розенталь Д. Э. Справочник по правописанию и литературной правке. Под ред. И. Б. Голуб. Москва: Айрис-Пресс, 2012. Друк.

Славянская микрофилология. Под ред. А. Дуличенко, М. Номати, Sapporo: Slavic-Eurasian Research Center, Hokkaido University, 2018. Друк.

Степаненко М. Конструкції “в Україні”, “на Україні”, “в Україну”, “на Україну” на тлі питомих ознак української мови: власне лінгвістичний і соціолінгвістичний виміри (Степаненко М. Із засіву – благословилось: ескізи до вибраного. Полтава: ПП Астрая, 2018): 32–45. Друк.

Флоринский Тимофей Дмитриевич (Википедия) URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Флоринский,_Тимофей_Дмитриевич (2 августа, 2019 г.)

Флоринский Т. Малорусский язык и “украинсько-руський” литературный сепаратизмъ. С.-Петербургъ, 1900: Типография А. С. Суворина. Друк.

Шахматов А. А. Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка. (Украинский народ в его прошлом и настоящем: в 2-х томах. Петербург: Тип. тов-ва Общественная польза, 1916). Т. 2: 680–707. Друк.

Широков О. С. Введение в языкознание. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1985.

Язык и метод. Ред. Д. Шумска, К. Озга: в 3-х ч. T. 3. Wydawnyctwo Uniwrsetytetu Jagellońskiego. Kraków, 2014. Друк.

Dunn J. “Славянские языки и процессы языковой фрагментации в современной Европе” (Славянская микрофилология. Под ред. А. Дуличенко, М. Номати, Sapporo: Slavic-Eurasian Research Center, Hokkaido University, 2018): 19–31. Друк.

##submission.downloads##

Як цитувати

Kosmeda, T. (2019). Інтерпретація ідеологеми “українська мова” в сучасному російському мовознавстві: «мова, як і природа, не має злої волі…». Лінгвістичні студії, 78-84. https://doi.org/10.31558/1815-3070.2019.38.12

Номер

Розділ

РОЗДІЛ VІ. Лінгвогеографія, соціолінгвістика, ономастика й термінологія: актуальні підходи, категорії та аспекти