Особливості процесу адвербіалізації форм дієприслівника
DOI:
https://doi.org/10.31558/1815-3070.2026.51.1Ключові слова:
адвербіалізація, дієприслівник, дієслово, предикативність, синтаксичні зв’язки, обставинні відношення, прислівник, підрядне обставинне речення, сполучувальні можливостіАнотація
У статті доведено, що становлення категорії дієприслівників є виявом дії внутрішніх законів мови. Дієприслівники збагачують граматичні прийоми, способи вираження в мові логічного поняття дії для більш точного і розчленованого вираження думки. Особливу увагу приділено розгляду двох ступенів адвербіалізації, властивих дієприслівнику. Перший ступінь засвідчує набуття незмінності й збереження синтаксичних зв’язків вихідного дієслова, а другий − повя’заний із втратою дієприслівником його сполучувальних можливостей, здатності поєднуватися із залежними словами.
Посилання
Вихованець І. Р., Городенська К. Г. (ред.), Загнітко А. П., Соколова С. О. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 749 с.
Гінзбург М. Класифікування та гармонізування понять, пов’язаних з процесами. Проблеми української термінології : збірник наукових праць XVI Міжнародної наукової конференції «СловоСвіт 2020» (1–3 жовтня 2020 р.). Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2020. С. 3–18.
Гінзбург М. Пропонови щодо запровадження в українське мовознавство концепції мішаних частин мови. LANGUAGE: Codification Competence Communication. 2021. № 1(4). С. 7–29. DOI: 10.24025/2707-0573.1(4).2021.231684.
Городенська К. Г. Граматичний стандарт української літературної мови і сучасна практика. Граматичні студії. 2017. С. 17–21.
Загнітко А. П. Сучасна лінгвістика: погляди та оцінки. Донецьк : ДонНУ, 2014. 464 с.
Ярошевич І. Дієприкметник і дієприслівник в українській мові: поняттєво-термінологічний аспект. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Проблеми української термінології. 2010. № 676. С. 86–89.
